«Тиск і час є визначальними». Віцепрезидент Американської ради з міжнародної політики про зустріч Зеленського і Трампа

18 серпня президент України Володимир Зеленський проводить зустріч у Білому домі з президентом США Дональдом Трампом. Що ця зустріч означає для України та Європи, як можна оцінити саміт на Алясці, що відбувся минулої п’ятниці, і які ризики або можливості відкриває для Києва зустріч Трампа з російським керманичем Володимиром Путіним? Про це телеканал «Настоящее время» , створений Радіо Свобода з участю Голосу Америки, говорив зі старшим віцепрезидентом Американської ради з міжнародної політики, членом ради директорів Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода Іланом Берманом.

– 17 серпня в Брюсселі Зеленський і голова Єврокомісії заявили, що Україна має отримати зброю без обмежень, а гарантії безпеки може визначати лише сама Україна. Водночас спецпосланець Білого дому Стіф Віткофф в ефірі CNN заявив, що членство в НАТО – це «червона лінія» для Росії, але США могли б надати Україні гарантії безпеки за зразком статті 5 (НАТО) – поза межами альянсу. Держсекретар США Марко Рубіо теж сказав, що питання гарантій безпеки мають обговорюватися під час перемовин у понеділок. Наскільки це реально і які це створює ризики або можливості?

– Тут важливі кілька моментів. Перш за все, треба розуміти, де ми перебуваємо після саміту на Алясці. До зустрічі були побоювання, що президент Трамп надто сильно прислухається до Путіна і що це призведе до стратегічної, дипломатичної, геополітичної перемоги Росії. Але цього не сталося. Відсутність угоди – краще, ніж погана угода. І той факт, що саміт завершився без результату, загалом є позитивним знаком.

Однак критичним стає те, що буде далі. Тут варто звернути увагу на два чинники – і це стосується й вашого запитання. Перший – час. Перед самітом російська армія активізувала наступ на сході України, сподіваючись або очікуючи, що досягнуть якоїсь угоди. Вони прагнули захопити якомога більше територій. Угода не відбулася, наступ триває, і тепер питання: що ще можна зробити, щоб посилити безпеку України та зупинити російське просування?

Другий – санкції. Президент Трамп перед самітом говорив: якщо угоди не буде – тиск на Росію посилиться. Але угоди немає, а сигналів про нові санкції з Білого дому теж немає. Це буде ключовим маркером. Тобто два фактори – тиск і час – є визначальними.

Президент Росії Володимир Путін і президент США Дональд Трамп на злітно-посадковій смузі після прибуття на зустріч в Анкориджі, Аляска, США, 15 серпня 2025 року

– Чого Україна й Європа мають домагатися від зустрічі Зеленського з Трампом у Білому домі 18 серпня?

– Думаю, один із ключових чинників – це підтримка. Українці мають дуже вагомі стратегічні й моральні підстави звернутися до США з такими словами: ви можете розмірковувати про переговори з Росією, але ось що росіяни роблять на практиці – лінія фронту рухається і її потрібно якнайшвидше зупинити. А для цього необхідна додаткова підтримка. Другий чинник – це присутність за столом переговорів. Реальна загроза для Києва полягає в тому, що якоїсь угоди щодо його територій можуть досягнути без участі України.

Цілком обґрунтоване занепокоєння українських посадовців викликає те, що між Путіним і Трампом або їхніми підлеглими може бути досягнута неофіційна домовленість – відповідно до якої українські території передаються без врахування позиції Києва. Цього не можна допустити. І я вважаю, що це важливо не лише для українців, а й для європейських урядів – не допустити такого сценарію.

Президент США Дональд Трамп (у центрі праворуч) і президент Росії Володимир Путін (у центрі ліворуч) зустрічаються в присутності делегацій на Алясці, 15 серпня 2025 року

– На саміті на Алясці ми побачили килимову доріжку, проліт винищувачів, ретельно зрежисовану пресконференцію, але також скасування розширених зустрічей і офіційної вечері. Який був головний результат саміту і що стало втраченою можливістю?

– У Вашингтоні адміністрація Трампа намагається підкреслювати позитив. Але США не роблять собі послугу, коли ігнорують сигнали з боку Росії.
Наприклад, міністр закордонних справ РФ приїхав на саміт у толстовці з емблемою СРСР. Це очевидний сигнал: Росія зберігає експансіоністські, імперські, максималістські амбіції.

І чим довше ми це ігноруємо, чим довше не будуємо стримувальний механізм – тим гірше для нас.

– Путін, за повідомленнями, висунув низку вимог: від територіальних поступок до скасування санкцій і заборони на вступ України до НАТО. Якщо Трамп прийме хоча б частину цих вимог – який це сигнал для союзників США?

– Це дуже небезпечна ситуація. Росіяни намагаються досягти двох речей: переформатувати переговори, мовляв – Крим і частини України вже під контролем РФ, тож це слід просто прийняти.
Затягнути перемовини, щоб закріпити свої завоювання. Під час саміту я помітив розбіжність у риториці. Трамп казав про «продуктивність», але без угоди. А Путін говорив про історичну дружбу США і Росії, згадував Другу світову, повагу тощо. Очевидно, він пропонував США вибір: або підтримка України, або «історичне партнерство з Росією». Це небезпечно і підривно.

– Україна не була представлена на саміті. Який це сигнал для Києва та Європи – з погляду довіри до США як безпекового партнера?

– Це ще не сигнал, але це викликає запитання. Загроза для Зеленського – не знати, що обговорювалося. Саме тому зустріч у Вашингтоні 18 серпня – така важлива. Україна потребує чіткого розуміння, що саме було сказано і чи не досягнуто якихось неофіційних домовленостей. Невизначеність – це загроза для морального духу, для безпеки й для довіри з боку союзників.

– Російські державні медіа вже назвали саміт «перемогою Путіна». Наскільки це впливає на його позиції в Росії та за її межами?

– Це прогнозовано. Але в цьому є частка правди. Трамп казав: якщо не буде угоди – будуть санкції. Угоди немає – санкцій теж. І нову зустріч не виключено. Це – перемога Росії. Бо тиск не посилено, а дипломатичне вікно відкрито.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн (праворуч) тисне руку президентові України Володимиру Зеленському перед зустріччю в Європейській комісії в Брюсселі, 17 серпня 2025 року

– З огляду на серію самітів – чи змінюється баланс сил між США, Росією та Європою?

– Я вважаю, що баланс змінюється. За останні пів року ми стали свідками вражаючого процесу «навчання» адміністрації Трампа. Згадаймо січень – було очевидно, що адміністрація прагнула створити хибну паритетність між Україною та Росією, хотіла скоротити участь США й негайно завершити конфлікт. Але за ці місяці стало зрозуміло, що потрібно посилювати тиск на Росію, оскільки росіяни не готові до справжніх компромісів – принаймні поки що. І для мене питання в тому, як далі розвиватиметься ця динаміка. Загалом вона позитивна.

Ми ще не дійшли до тієї точки, коли США надають Україні беззастережну підтримку, але ми явно рухаємося в цьому напрямку – з огляду на непримиренну позицію Росії. Для Росії завдання – зупинити цей процес. Для України та Європи – закріпити його.

Експерт: «Трамп не готовий надто дослухатися до Путіна»