Зустріч президента США Трампа і очільника Росії Путіна на Алясці стала однією із найрезонансніших подій міжнародної політики останнього часу.
Попри відсутність конкретних домовленостей, зустріч викликала великий інтерес, стимулювала широке обговорення майбутніх перспектив завершення війни Росії проти України та виявила нові аспекти дипломатичної гри між Заходом і Росією.
Як реагують на цю подію російські блогери: як прихальники війни, так і ті, хто її засуджує?
Під час зустрічі Дональда Трампа з Володимиром Путіним. Анкорідж, Аляска, США. 15 серпня 2025 року
У Z–таборі панує радісне пожвавлення
«Володимир Путін здобув блискучу дипломатичну перемогу. Не пішовши на поступки взагалі ні в чому, здійснив візит до США, покінчив із дипломатичною ізоляцією, та ще й нагадав про Руську Америку і позначив перспективи продовження переговорів уже в Росії»
Путін більше не «ізгой» для Заходу. Воювати ми від цього не перестанемоАпачев
«Путін більше не «ізгой» для Заходу. Трамп повернув його до статусу рукоподатного світового політика. Воювати ми від цього не перестанемо, звісно, але це відправна точка. Аляска відчиняє двері в новий уклад. Він поки що не виявлений і не озвучений, але він уже гуде там, з–за дверей, дивними вібраціями»
«Путін, як завжди, найкращий перемовник у світі. З Америкою мир. А на Донбасі ми продовжуємо наступати»
Олександр Дугін (один із головних ідеологів «русского мира»:
«Це було грандіозно. Усе виграти й нічого не програти, так умів тільки Олександр III. Неможливо уявити, наскільки це було важко, майже неможливо для Путіна. Але він це зробив. Тобто примудрився не зробити. Я маю на увазі угоду. Далі буде ще багато чого. Але як завжди найстрашніше для нас – мирні переговори.
Це було грандіозно. Усе виграти й нічого не програти, так умів тільки Олександр IIIДугін
Після Горбачова, Єльцина і навіть Мінськів 1-го та 2-го у росіян при слові «мирні переговори» починається панічна атака»
«Прихильники Трампа з MAGA, крім провокаторів, у повному захваті. Глобалісти та неоконсерватори скажено лютують»
«Засекретити зміст була чудова ідея. Нема чого обговорювати, крім образів, боді-ленгвіджу і коротких сентенцій»
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Звичайний фашизм»: розбір тез про «священную войну» Росії проти України та ЗаходуПутіну «не вдалося розвести Трампа»
«Україну не здали. Путін, мабуть, зміг розвести питання війни та двосторонніх відносин. Війну йому зупиняти немає ніякого резону. Війна продовжиться. Триватимуть розмови, а отже, не буде нових санкцій на якийсь час»
Війна продовжиться
«Не таким уже й марним був цей саміт. Нагадав Україні, що воює, і Європі, що їй допомагає, що вирішувати, як бути далі, доведеться їм самим. А Трамп, уявіть, багато чому навчився. Це вже не зовсім той Трамп, якого Кім і Путін розігрували у 18-му році»
«Багато туману, але ясно одне: Путін буде тягнути час під завісою переговорів. Жодних домовленостей. Путін і Трамп не відповіли на жодне питання. Отже, Путіну вдалося виграти час для здійснення своїх планів. Америка погодилася з цим. Миру не буде в найближчому майбутньому»
Путін тисне руку Трампу, пройшовши від трапа літака по червоній доріжці. Летовище у Анкоріджі. Аляска, США. 15 серпня 2025 року
«Схоже, все по-старому.
З боку Путіна – «усунення першопричин конфлікту», передача Трампу карт та історичних матеріалів про Україну, домовленість продовжувати переговори тощо.
...крім дипломатичної перемоги Путіна – візиту міжнародного злочинця до США, червоної доріжки та оплесків від американського президента – не видно жодного прогресуСнєгова
Трамп, своєю чергою, теж виглядав незадоволеним: «Ми не змогли знайти повного розуміння», робочий обід за участю Путіна і Трампа скасовано, як і розширену зустріч обох делегацій.
Поки що, крім дипломатичної перемоги Путіна – візиту міжнародного злочинця до США, червоної доріжки та оплесків від американського президента – не видно жодного прогресу, про що багато аналітиків попереджали заздалегідь. Сподіваюся, що це гарна новина для України: за незговірливістю Путіна мають послідувати американські санкції».
«Головна мета Путіна – якомога довше імітувати переговорний процес, затягуючи час і підриваючи бажання західних країн підтримувати Україну. Але для цього необхідні якісь формальні кроки, які нібито наближають мир.
Путін вірить, що російська армія досить скоро дотисне українську, і тоді він отримає все. Щонайменше чотири регіони, а то й більше.
Отже, потрібно тягнути час, при цьому не особливо дратуючи тих, хто здатен радикально посилити ЗСУ (США) або послабити збройні сили РФ (Китай)».
грабіжника і вбивцю потрібно рвати на частини, а не пускати в парадний вхідМатвеєв
«Зустріч на Алясці – класичний виверт Путіна, кістка, яку він кинув Трампу. Та так, що той і забув, що грабіжника і вбивцю потрібно рвати на частини, а не пускати в парадний вхід.
За підсумками зустрічі немає жодного реального прогресу, сторони явно не дійшли хоч до якогось конструктивного рішення, попри заяви. Інакше навіщо було так різко все обривати, скасовувати обід і подальше спілкування?
Якщо все рухалося, чому не витратити більше часу, не просунути переговори далі?
Путін, з одного боку, зберіг свою позицію «спочатку чотири регіони, потім припинення вогню», а з іншого – не отримав жодних санкцій і тиску. Ультиматум «50–10 днів» зник як торішній сніг»
«1. Не сталося (поки що) те, чого багато хто, включно зі мною, боявся – «Трамп публічно здає Україну Путіну».
Пробіг Путіна червоною доріжкою цим пробігом і закінчиться. Далі на нього звалиться бетонна плита ізоляції, більш непробивна, ніж будь-коли
2. В України отримати максимально прийнятний договір шанс є, і він великий. Або ж якщо, на жаль, через божевілля кремлівського диктатора такий договір буде неможливий, то шанс воювати з більшою підтримкою заходу, ніж раніше.
3. Пробіг Путіна червоною доріжкою цим пробігом і закінчиться. Далі на нього звалиться бетонна плита ізоляції, більш непробивна, ніж будь–коли.
Почесті на Алясці викликали таку відверту реакцію глибокої огиди у всіх і всюди, що червоних доріжок Путіну не бачити до кінця життя ніде, крім Північної Кореї та Китаю.
Ейфорія в Росії «нашого-то як приймали!» значення не має, тому що видресирувані залишаться видресируваними, а байдужі байдужими, і хвиля нинішнього захоплення ніякої ролі не зіграє».
«Зеленський цілком міг би, після необхідних тактичних фігур, погодитися на територіальний обмін за принципом «Донецька і Луганська повністю на Запорізьку та Херсонську повністю», і з цим вимагати тристоронніх переговорів.
Трамп, мені здається, досі так і не вник у те, що З. і Х. області не контролюються повністю жодною зі сторін. Це занадто складна для нього думка. Тим легше йому згодувати, особливо в контексті девелоперських фантазій про океан, саме таку версію «обміну».
Ризику для Зеленського тут ніякого. Путін все одно цього не прийме. Але м'яч знову перекотиться на іншу сторону поля».
Немає жодного тиску з боку США – немає нових санкцій, немає посилення військової підтримки, а навіть те озброєння, що постачається, оплачується грошима європейців та українців.
«Це черговий повний провал Трампа. Немає ніякої угоди, немає навіть припинення вогню(!), не кажучи про якийсь мир. Путін продовжує війну, і навіть отримує заохочення за неї від американського президента.
Немає жодного тиску з боку США – немає нових санкцій, немає посилення військової підтримки, а навіть те озброєння, що постачається, оплачується грошима європейців та українців. (...)
Чому Трамп продовжує це робити? Я думаю, він упевнений, що якщо продовжиться війна, то Путін захопить усю Україну. Він живе в проросійському світовідчутті в цьому питанні. Він не слухає розвідку, яка йому чорним по білому пише, що ні, не захопить»
«Люди, які хейтять Трампа, ви несправедливі! За ці пів року він безліч разів розмовляв з Путіним, намагаючись домовитися, і ось він висловив бажання зустрітися, і Трамп, імовірно, вирішив, що офлайн, дивлячись в очі, вийде більше – не вийшло.
Проте, ймовірно, у нього серйозні резони вважати, що зміни на фронті та в економіці в якийсь момент мають збігтися із одним із варіантів «укладення угоди». Поки що зібрати цей кубик Рубіка у нього не виходить, але він явно цього хоче (а не «здавати Україну», як багато хто писав пів року тому). Якби він пішов на силовий варіант – почав відчитувати Путіна на зустрічі та ухвалювати відповідні рішення, наприклад, то ниточка надії на «угоду» зовсім би обірвалася, і ситуація наблизилася б до Третьої Світової, бо у Путіна ядерка. Це було б краще?»
Your browser doesn’t support HTML5
Червона доріжка для Путіна: як пройшов саміт Трампа і Путіна на Алясці? (відео)
Владимир Пастухов считает, что позитивные перемены все-таки есть:
Эта дорога ведет к концу войны
- Крига скресла. Ця дорога веде до кінця війни. Нею, звісно, можна так до кінця і не дійти. Але шанс є.
- Це бенефіс Трампа. За всієї поваги до Путіна – це не його день. Його добре почастували за цим столом, але «поляну» накривав інший.
- Україна – не в програші, а у виграші, якщо рахувати правильно. Треба рахувати не від мрії, а за дистанцією між метою війни та отриманим результатом. У Росії ця дистанція в рази довша, ніж в України.
- Сприйняття підсумків саміту як поразки України – наслідок психологічної деформації у сприйнятті реальності на війні. Історія все розставить по місцях.
- Поразки зазнав не Трамп від Путіна, а «старий світ» від «нового світу», представленого спільно Трампом і Путіним.
«У всій цій історії мені цікаво лише одне: чому обід скасували? Ну, тобто я здогадуюсь, але я не найдосвідченіша в обідах людина...», іронізує Катерина Барабаш
Увагу блогерів також привернули скарги російських журналістів на те, що в Анкориджі їх розмістили в некомфортних умовах, а також забудькуватість Путіна, який під час зустрічі з архієпископом на Алясці назвав того «батюшкою» і повідомив, що зустрічався із «патріархом Алексієм». Перекладач винахідливо змінив «батюшку» на «владику», а Алексія на Кирила.
Ще усім дуже впало в очі, який вираз обличчя мав Путін, коли ще на летовищі і потім у короткі хвилини в приміщенні, на нього посипалися запитання журналістів: «Коли він перестане вбивати українців?», «Коли російська армія перестане вбивати цивільних?». У відповідь на що Путін кривив обличчя і показував жестом, що він не чує що саме його питають.